12-15 червня 2008 р. 20-а науково-практична конференція „Управління активами: професіоналізм та відповідальність”

Напрями інвестування пенсійних активів. Пенсійні активи: оцінка та методика обліку

-         необхідність зваженого інвестування (завдання НПФ – зберегти кошти, а не гнатись за наддоходністю, спричиняючи ризики для учасників):

Наддохідність, яку продемонстрував ринок акцій у 2007 році, викликала певне відчуття ейфорії у керуючих активами. Проте перша половина 2008 року показала нам, що український ринок акцій розвивається по тим же законам, що і розвинуті ринки, тобто акції можуть не лише приносити прибутки, а і збитки, які вкрай небажані для будь-якого інвестора, а для недержавного пенсійного фонду – особливо. Що стосується світового ринку акцій, важливо відзначити, що світові індекси не завжди повертаються до максимальних значень, які були зафіксовані ними в минулому, а також те, що навіть якщо індекс в минулих періодах завжди перевищував свої попередні максимуми, це абсолютно не означає, що так буде і надалі. Наприклад, японський індекс NIKKEI після максимуму, досягнутого в 1990 році (38916 пунктів) ніколи і близько не підходив до тих позицій, і зараз знаходиться на рівні 13700 пунктів, тобто за 18 років інвестор отримав збитки в розмірі 65% свого вкладу. Слід нагадати, що НПФ у всьому світі вважається одним із найнадійніших джерел вкладень коштів, через це керуючий при виборі об’єктів інвестування повинен перш за все звертати увагу на ризики інвестування у той чи інший інструмент, а потім вже на дохідність, яку такий інструмент здатен забезпечити. Тому головне завдання керуючого – не отримати надприбутки з метою реклами свого фонду та залучення якомога більшої кількості клієнтів, а не допустити виникнення збитків у учасників фонду. Як можна зазначити із практики, учасникам фонду (зокрема, які отримували одноразові пенсійні виплати в 2008 році) доволі непросто пояснити, чому сума на їхньому рахунку менша за ту, що залишалась на початок року. Враховуючи надзвичайну важливість збереження і зростання довіри населення до недержавних пенсійних фондів, вважаю, що керуючі мають обмежити частку акцій у портфелях своїх НПФ, та диверсифікувати вкладення по іншим фінансовим інструментам.

-         високі ставки за депозитами – спосіб збагачення чи системна банківська криза:

В даний час одним із найдохідніших видів вкладень є банківські депозити. Внаслідок зниження ліквідності, банки готові пропонувати дуже привабливі умови для вкладників. Якщо в 2007 році депозитна ставка в розмірі 15-17 % вважалась надвисокою, то зараз ми можемо розмістити кошти під 18-20 відсотків у багатьох банках, а подекуди можна знайти „гарячі пропозиції” по коротким депозитам до 24 %. Звичайно, такі високі ставки виглядають дуже привабливо, і для НПФ доцільно розміщувати значні кошти на депозити. Проте слід дуже зважено підходити при цьому до вибору банків, куди ми розміщуємо кошти НПФ – адже криза ліквідності, яку ми спостерігаємо в даний час, може виявитись лише верхівкою айсбергу, і слідом за нею ми зможемо побачити і масові банкрутства банків, спричинені низькою якістю кредитів (адже банки заради нарощення клієнтської бази готові видавати кредити в тому числі ненадійним боржникам), а також іпотечною кризою, яка, цілком імовірно, може розгорнутись і в Україні. В зв’язку з цим депозити доцільно розміщувати в ті банки, основними власниками яких є західні банки, оскільки їх материнські компанії будуть здатні забезпечити їх дешевими ресурсами навіть в умовах кризи.

-         корпоративні облігації – банки, промисловість чи будівництво:

Корпоративні облігації у всьому світі дають більшу дохідність, ніж банківські депозити, проте, як не дивно, в Україні ставки за депозитами вищі, ніж за облігаціями. Водночас зараз, в умовах кризи ліквідності, корпоративні облігації можна придбати із значним дисконтом, отримавши дохідність до оферти на рівні 15-18 % річних. Враховуючи можливість обвалу цін на нерухомість, і підвищений у зв’язку із цим ризик інвестування в девелопмент, вважаю недоцільним інвестування пенсійних активів у цільові, дисконтні та  процентні облігації забудовників. Враховуючи те, що розміщення коштів на депозит несе в собі ризики, притаманні банківській системі (а як правило, в банківських депозитах розміщена максимальна дозволена законодавством частка активів НПФ), не слід підвищувати цей вид ризику, додатково інвестуючи кошти і в банківські облігації. Тому оптимальним мені здається інвестування коштів в облігації промислових та торгівельних підприємств.

-         банківські метали як засіб хеджування валютних ризиків

В умовах нестабільності політичної системи України зростає ризик різких коливань валютних курсів, інфляції та знецінення гривні. Тому НПФ має по можливості захистити своїх учасників від втрат внаслідок можливого падіння курсу гривні. Інвестувати кошти в іноземну валюту НПФ не має права відповідно до діючого законодавства (хоча, можливо, і було б доцільно наділити пенсійні фонди такими правами), проте хеджувати валютні ризики можа за допомогою вкладів у дорогоцінні метали, зокрема, золото (по сріблу, платині та паладію в Україні немає розвиненого ринку). До того ж банки приймають „золоті” депозити під високі відсоткові ставки – до 6 % річних, що в сукупності із слабкістю долара та прогнозованим багатьма відомими іноземними аналітиками зростанням курсу золота відносно долара США дає непогані передумови для інвестування пенсійних активів в золото.

-         іпотечні ЦП (сертифікати ФОН) – висока дохідність при прийнятних ризиках:

Здійснені вітчизняними банками пробні випуски іпотечних облігацій не знайшли поки що масового клієнта – адже встановлена за такими випусками дохідність є низькою, а ризики за такими облігаціями не є нижчими, ніж за простими корпоративними облігаціями, а може, і навіть вищими, зважаючи на іпотечну кризу, яка нанесла відчутний удар по економіці багатьох розвинутих країн.

Водночас діючим законодавством сертифікати ФОН віднесено до категорії іпотечних цінних паперів. Сертифікати ФОН несуть в собі ризики, притаманні інвестуванню в нерухомість, проте висока дохідність по таким сертифікатам змушує розглядати їх як альтернативу менш дохідним інструментам з фіксованою дохідністю. Так, наприклад, за сертифікатами ФОН „Нова Богданівка -1” дохідність складає 27 % річних гарантованої доходності плюс дохід від управління ФОН. Ці сертифікати ФОН внесені до другого рівня лістингу ПФТС та чомусь обділені увагою майже всіх недержавних пенсійних фондів.

-         нерухомість, віддалена від Києва – спосіб надійно зберегти та примножити заощадження:

В умовах перегрітого ринку нерухомості (а ціни на нерухомість в Києві вищі, ніж в столицях провідних європейських країн, тобто корекція цін на нерухомість в Києві неминуча, питання тільки – відбудеться це в цьому році чи в наступному), дедалі цікавішим стає інвестування у віддалені від столиці об’єкти. При цьому сільськогосподарська земля в Україні дуже недооцінена у порівнянні з європейськими аналогами (це незважаючи на високу якість українських сільськогосподарських земель). Так, 1 сотка землі для ведення сільського господарства в країнах ЄС коштує 300-1000 доларів США, а в Україні ця цифра становить 50-150 доларів. Паї на землю сільськогосподарського призначення продавати-купувати в Україні заборонено, проте інвестиції в сільськогосподарські садиби (де до землі додається навіть „безкоштовний бонус” – будівля) мають принести високі результати в довгостроковій перспективі, з урахуванням того, що в країнах Заходу вартість 1 сотки під забудову в сільській місцевості – від 500 доларів США.

-         відображення результатів переоцінки на ІПР учасників – об’єктивна необхідність:

В даний час деякі адміністратори не відображають результатів переоцінки активів фонду на ІПР учасників. В той же час, відповідно до статті 51 ЗУ „Про недержавне пенсійне забезпечення”, прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду складається зокрема з прибутку (збитку) від здійснення операцій з активами пенсійного фонду. У відповідності з ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Враховуючи те, що переоцінка активів НПФ викликає зміни в структурі активів та власного капіталу НПФ, вона підпадає під визначення господарської операції, а отже, і входить до складу сукупного прибутку (збитку) від інвестування активів пенсійного фонду та підлягає розподілу між учасниками.

          В разі ж, якщо таку переоцінку не відображати на ІПР учасників, це буде пов’язано з такими недоліками:

1) учасники, які отримують виплати з пенсійного фонду, недоотримають прибуток з тих активів, ціна на які фактично збільшилась, але які залишились нереалізованими, і це призведе до порушення основного принципу НПЗ – рівності учасників одного НПФ в своїх правах;

2) на балансі фонду будуть знаходитись активи, вартість яких не персоніфікована між учасниками, а отже, це буде суперечити іншому основоположному принципу функціонування НПФ – всі активи НПФ належать його учасникам;

3) якість портфелю фонду буде поступово і невпинно погіршуватись, оскільки керуючий портфелем буде продавати тільки ті активи, ціна на які фактично зросла, з метою демонстрації високих результатів в рекламних цінах, а ті активи, ціна на які падає, будуть залишатись у портфелі фонду;

4) керуючий активами матиме право регулювати дохідність портфелю НПФ на власний розсуд, що є явним зловживанням;

5) в разі, якщо інвестиції НПФ виявляться невдалими, і їх фактична вартість буде знижуватись, учасники, що отримують виплати із фонду, будуть отримувати фактично більше, ніж повинні були б отримати, а всі майбутні збитки ляжуть тягарем на плечі тих учасників, які знаходяться на етапі накопичення коштів.

 1) інструменти з фіксованою дохідністю оцінюються так само, як і акції – за останньою угодою в межах горизонтального спреду. З урахуванням того, що в нас відсутній розвинений ринок облігацій, часто буває так, що протягом значної кількості днів угоди по облігаціям взагалі не проводяться, проте фактично їх ціна зростає на величину накопиченого купонного доходу, який в даному разі не відображається у вартості активу. У зв’язку з тим, що угоди на ПФТС відбуваються на ринку котировок, а не заявок, скажімо, угода, укладена сьогодні, може означати поставку і оплату через певну кількість днів, а отже, відбувається не тією ціною, скільки облігація коштує сьогодні, а стільки, скільки вона буде коштувати в майбутньому. Також слід враховувати, що по облігаціям часто проводяться репо-угоди, ціна за якими взагалі не відображає поточну вартість облігацій. Якщо говорити більш конкретно, то майже жодна з угод, що укладаються на ПФТС з облігаціями, не є ринковою в той день, в який вона проводиться.

2) часто в кінці кожного місяця та торгового дня проводяться так звані „технічні угоди” по мінімальній ціні продажу (по аску). Це сприяє невиправданому завищенню активів НПФ, оскільки активи НПФ оцінюються за останньою угодою в спреді.

3) акції, за якими оголошено підписку, оцінюються так само, як і інші акції. При цьому при проведенні додаткової підписки на акції ціна на них падає пропорційно до кількості акцій, що додатково випускаються. Внаслідок цього невиправдано суттєво занижуються активи фонду – адже при проведені додаткової підписки на акції, в декілька разів більшої за існуючу кількість акцій, ціна в стільки ж разів і падає. Проте фактично НПФ не несе збитки на вказану суму, адже акції, що надійдуть до НПФ після закінчення підписки, разом з існуючими акціями будуть становити той же відсоток від статутного фонду, що і до підписки.

4) діюча нормативна база передбачає проведення щорічної переоцінки нерухомості із залученням професійного оцінювача майна. Проте, по-перше, оцінювачі в Україні оцінять майно в ту суму, в яку їм скаже оцінити його керуючий активами, тобто оцінка взагалі не буде відображати реальну вартість нерухомості, а по-друге, вартість послуг оцінювача майна дуже висока, і складає суттєву частину від вартості об’єкта нерухомості (особливо стосується об’єктів нерухомості, що мають відносно незначну вартість 15-30 тис. грн.), що негативно відображається на учасниках фонду.

                 Вирішити зазначені недоліки можна було б шляхом внесення змін до методики оцінки активів НПФ:

1)      щодо інструментів з фіксованою доходністю: Облігації та інші інструменти з фіксованою доходністю доцільно було б оцінювати за вартістю, що складається з номіналу, накопиченого купонного доходу на дату оцінки, зменшену (збільшену) на суму недоамортизованого дисконту (премії). Дисконт (премію), який виник при придбанні облігацій (різниця між вартістю придбання та номіналом ,збільшеним/зменшеним на суму накопиченого купонного доходу на дату придбання), слід амортизувати рівними частинами щомісячно до дати оферти (погашення).

2)      оцінювати акції за останньою зареєстрованою угодою в спреді, якщо вона не вища, ніж середнє арифметичне між кращими пропозиціями на купівлю та продаж на дату закінчення торгівельної сесії, а якщо вища – то за середнім арифметичним.

3)      переоцінювати заборгованість емітента за акціями, на які триває підписка, таким же чином, як і саму вартість таких акцій. При цьому за встановленими нормативами інвестування прирівняти таку заборгованість до самих акцій.

4)      здійснювати переоцінку нерухомості не рідше одного разу на 5 років, а не на рік.

-         щоденна переоцінка активів – чи виправдано це в умовах відсутності чіткої методики оцінки:

Враховуючи те, що діюча методика оцінки, як видно з вищевикладеного, не відображає реальної вартості пенсійних активів, а коливання чистої вартості ОПВ протягом місяця не справляє значного впливу на пенсійні накопичення окремого учасника, вважаю здійснення щоденної переоцінки недоцільним. Адже якщо запроваджувати щоденну переоцінку, така переоцінка повинна включати в себе абсолютно всі активи НПФ, а не вибірково – тобто не лише акцій, а і банківських депозитів, і облігацій (що, як зазначалось вище, не буде відповідати їх ринковій ціні), і нерухомості, що при вартості послуг оцінювача в 800 грн. призведе до того, що на переоцінку одного об’єкта буде витрачено понад 50 тисяч доларів на рік. Тобто щоденна переоцінка в нинішніх умовах буде шкодити як самим учасникам, так і адміністратору НПФ, який буде змушений щоденно витрачати величезний обсяг часу на пусту бюрократію, замість того, щоб дбати про інтереси учасників фонду.

Директор ТОВ „КУА „Гарантія-Інвест”

Сірик І.Я.